Баал

[Kali]

Храм Юпітера Найкращого Найвеличнішого Доліхена, лат. Iovis Optimus Maximus Dolichenus — давньоримський храм на території сучасної Балаклави. Один з 12 подібних храмів Римської імперії. Походить від імені божества Доліхена — прізвиська сирійського бога (тобто Ваал) з Доліхії в Коммагене, якого з I ст. ототожнювали з давньоримським Юпітером. Як синкретичне божество шанувався насамперед у римській армії як її покровитель.

Археологічні розкопки храму було розпочато у 1996—1997 роках. При розкопках були знайдені мідні та срібні монети з Херсонесу та Боспору ; чаші з ім'ям Юпітера Доліхена, зображенням бика та місяця; сатири, світильники, статуетки Кори-Персефони, лави, їдальня та кухонна кераміка та іонічні капітелі

У храмі знайдено постамент статуї з посвятою Геркулесу , вівтар , пов'язаний з шануванням Вулкану , а також нижні частини двох вапнякових колон, одна з яких прикрашена пагонами плюща, безліч дрібніших знахідок (статуетки, монети та ін.) Присвятний напис Геркулесу

[Kali]

Археологи Мюнстерського університету, які розкопували руїни середньовічного монастиря поблизу південно-східного турецького міста Газіантеп, виявили базальтову стелу, на якій вирізано фігуру раніше невідомого божества . Монастир Мар Соломон був побудований у ранньому середньовіччі над залишками храму римської доби Юпітера Доліхена, божества, яке було синкретизованою комбінацією греко-римського громовержця, царя олімпійських богів, і хетський бог неба і грози Тешуб-Хадад. Перед римським храмом на пагорбі, відомому сьогодні як Дулюк-Баба Тепесі, було святилище Тешуб-Хадада. Стела була перероблена для використання як будівельний матеріал для стіни монастиря.

Археолог Бломер так описав це зображення: «Базальтова стела показує божество, що росте з чаші з листя. Його довга ніжка піднімається з конуса, прикрашеного астральними символами. З боків конуса ростуть довгий ріг і дерево, яке божество обхоплює правою рукою. Елементи зображення свідчать про те, що зображений бог родючості». Існують вражаючі іконографічні деталі, такі як композиція бороди чи положення рук, які вказують на зображення залізного віку з початку 1 тисячоліття до н.

Сотні печаток із доримського святилища були знайдені на цьому місці, багато з них вирізані з релігійними образами та символікою, що дає археологам нове уявлення про практику поклоніння в святилищі в 1-му тисячолітті до нашої ери. Відкриття рельєфу бога родючості є захоплююче доповнення до археологічних записів і особливо актуальне для дослідження командою того, як місцеві культи вижили протягом тисячоліть і в деяких випадках поширилися зі свого рідного контексту на широко поширені релігії з прихильниками по всій Римській імперії. Оскільки стародавні письмові джерела — як правило, римські еліти — є ненадійними документами про близькоазіатські релігії, археологічні джерела є безцінними.

[Kali]

𒀭𒅎 𒃻𒊑𒅅 𒃶𒅅 𒀀𒈾 𒆳
dIŠKUR šá-ri-ik ḪÉ.GÁL a-na KUR
( vii 87 ) « Бог Адад є постачальником процвітання землі »

[Kali]

1. diškur en ud /piriĝ\ […] ud gal /an\ ki
2. nam-maḫ-a-ni-še3 nir-ĝal2
3. saĝ-kal ka-mud-ĝal2 dumu an-/na\
4. saĝ er9-ra gu2 e3-a
5. en saĝ ḫuš ud gal-/la\ X-/bi\-a gaba-/šu\-ĝar nu-tuku
6. dungu sir2-re
7. mir-a kaš4-kaš4 X-da-ni
8. ki mu-un-da-tuku4-e
9. an daĝal-la tum9 maḫ gu3 ru-ru-gu2
10. [za-pa]-aĝ2-bi ḫe2-/ĝal2-am3\
11. /šeg10?\ gi4-ni-še3 kalam ḫur-saĝ gal-gal
12. ni2-bi ba-an-da-ab-gi4
13. ur-saĝ gal šibir-ta šu? dab5-e
14. nam-nir-ra zag keše2
15. a-ab mur ša4-ni
16. me-<lem4> kalam-ma dul-la-še3
17. na4 /gal-gal\ BAD3 šeĝx(IM.A) gilim
18. X X-ba mu-un-na-gub-be2-eš



1-8.Коли Ішкур — володар, шторм, …… лев, велика буря неба й землі, упевнений у своїй величі, головний, захисник, син Ана , чия голова одягнена в силу, страшний головний лорд , великий шторм, який не має суперника ……, який збирає хмари -- мчить усередині шторму, земля тремтить перед ним.

9-18.Величний вітер, що реве в широких небесах, чий грім символізує достаток - коли він видає свої крики, Земля та великі гори стають жахливими. Великий герой, що тримає пастушого крука в руці і стискає владу на боці, -- коли він реве над морем і покриває землю сяйвом, величезним градом …… і косим (?) дощем, …… вони поставили …… для його.

[Kali]

r 10
am si mu₂ a - a d iškur ša - < mu - un - u₅ >
ri - i - mu qar - nu - u₂ a - bi d IŠKUR < u₂ - šaq - qi₂ - ka >


(шум)Дикий бик , що росте рогами , батько Ішкур , нехай він змусить тебе ( ? ) осідлати ... ( Акк ) Рогатий дикий бик , батько Адад тебе возвеличив



𒃻𒋙 𒀭𒁇 xxxxx𒀸 𒆍𒋙 𒌌𒁁 𒈬 𒄞𒄠 𒈤𒊑𒂊
𒃻 𒀸 𒅎𒈥𒌅 𒁺𒍪 𒌓𒈬 𒄑𒍪 𒍝𒂍 𒀀𒀀𒁉 𒈬𒌑𒆤 𒅆𒉡𒋾 𒎙 𒈬𒋙 𒈬 𒈫𒂊 𒄞𒄠 𒃻 𒀸 𒅎𒆳 𒁺𒍪
𒅗𒋃 𒅕𒍑𒋾 𒎙 𒈬𒌑𒍮𒌋 𒂷 𒊮𒁉 𒈬𒊺𒍮𒌋

GAR-šú [...] ⸢AN⸣.BAR x x [...] x x x ina KÁ-šú ul-ziz ⸢MU⸣ GU₄.⸢AM⸣ maḫ-re-e
šá ina [IM.MAR].⸢TU⸣ [GUB-zu] u₄-mu [ez]-⸢zu ṣa⸣-[bit a-a]-⸢bi mu-šam-qit⸣ lem-nu-ti MAN MU-šú ⸢MU⸣ 2-e GU₄.AM šá ina ⸢IM⸣.KUR GUB-zu
ka-šid er-nit-ti MAN mu-⸢šam⸣-[ṣu]-u ⸢mal lìb?-bi?⸣ mu-[še-ṣu]-⸢u ḪUL⸣.[MEŠ] mu-še-rib MUNUS.SIG₅.MEŠ MU-šú ana ⸢TI.LA-ia še⸣-me-e4

Ім'я​​​​​​ перший дикий бик , ( 25 ) , який [ стоїть ] на [ західній ] стороні , є « [ Вогняним ] штормом , який [ захоплює ворогів ] ( і ) скидає ворогів короля ( буквально « злочинців » ) » . Ім’я другого дикого бика , який стоїть на східній стороні , — « Той , Хто досягає перемог для Короля , Той , Хто дозволяє ( Йому ) робити все , що ( Він ) бажає , ( і ) Єдиний​​​​​​​​[ Що виганяє ] зло ( і ) приносить добро » .

[Kali]

Бог на ім’я Бел був головним богом Пальміри , Сирії в доелліністичні часи, якому поклонялися разом з богами Агліболом і Ярхіболом . Спочатку він був відомий як Бол, за північно-семітським словом Ba'al (зазвичай використовується для позначення бога Хадада ), поки культ Бел- Мардука не поширився на Пальміру , а до 213 року до н. , Бол перейменовано на Біл.Храм Бела в Пальмії , Сирія, був присвячений цьому богу. Відтоді храм був зруйнований

Слово (аккадське b ê l ) є скороченням давнішої семітської форми ba ' al (володар), яка в західносемітській (ханаанській тощо) зберегла свою початкову форму як баал,

Титул «Бел» був присвоєний Меродаху Тіглатпаласаром I приблизно в 1200 р. до н.е., після чого його називали «старшим Белом».

Мальовнича легенда про Бела та Дракона, яка з’являється в апокрифах і яка свого часу була додана до Книги Даниїла, показує нам, як Белу поклонялися у Вавилоні, і як він мав прийняти людську форму, пожерти їсти, і поводитись так, як міг би чоловік. Легенда свідчить, що вавилоняни щодня обсипали ідола Бела дванадцятьма великими мірами борошна, сорока овець і шістьма посудинами з вином. Цар Персії Кір, який повалив Вавилонське царство, щодня ходив поклонятися Белу і запитував Даниїла, чому він не зробив так само.

[Kali]

Храм Бел

У 1876 р. пан Джордж Сміт виявив вавилонський текст, у якому розповідається про храм Бела у Вавилоні. Цей храм, чудо Вавилона, було засновано, коли це місто ще було місцем не дуже великого значення, але його структура проіснувала аж до днів Геродота та Страбона, які надали нам розповіді про нього. У першому стверджується, що він складався з восьми ступенів або веж одна над одною, утворюючи піраміду, святая святих була розміщена на найвищій сцені з усіх, а висота всієї будівлі становила близько 600 футів

Щодо можливого місця розташування цього храму пан Сміт каже:

«Єдина руїна, яка зараз існує у Вавилоні або поблизу нього, і яку можна припустити, що представляє храм Бела, — це курган і огорожа Бабіла, руїни цілком відповідають опису цих споруд у грецьких авторів і в написі».

«Бічні сторони будівлі звернені до сторін світу, як у написі; залишки обох сторін огорожі, які зараз існують, вказують на окружність, яка приблизно дорівнює грецьким вимірюванням і трохи перевищує ту, що в написі; але слід пам’ятати, що точна довжина вавилонських мір невідома, і існують різні думки навіть щодо довжини грецького стадіону, тоді як нинішні залишки стіни потребують ретельного вимірювання, щоб точніше визначити їх довжину та розміри, які вони вказують».

«На іншому березі Євфрату стоять руїни, Бірс Німруд, які також складаються з огорожі, різних храмів і храмової вежі; але це являє собою місце розташування храму Небо в Борсіппі, і його кути, а не сторони, звернені до сторін світу, тоді як жоден з його відомих розмірів не збігається з відповідною точкою в написі. Курган Бабіля, який найкращі авторитети вже ототожнюють з храмом Белуса, тепер складається з нижнього ярусу вежі та руїн будівель навколо неї».

Проте розповідь Геродота про храм Бела не була цілком неправдивою. Він каже:

«Він мав мідні ворота, і мав два стадії в кожному боці, будучи чотирикутним; у середині храму була збудована суцільна вежа, стадіон заввишки та завширшки, і на цій вежі була розміщена інша, а ще інша на цій, Всього було вісім підйомів, які проходили звивистим проходом навколо всіх веж; у найвищій вежі є великий храм, а в храмі велике добре вбране ліжко, а біля нього золотий стіл; але в ньому ніхто не ночує, крім однієї жінки країни, яку бог вибрав з-поміж інших, як кажуть халдеї, які є жерцями цього бога».

Напис був виявлений і перекладений сером Г. К. Роулінсоном, у якому цар Навуходоносор хвалиться тим, що відремонтував і завершив цю вежу на честь свого бога Меродаха.

[Kali]

У ІІ тис. до н. е. в Сирії поклонялися різноманітним місцевим богам грози. Після арамейізації Сирії, починаючи з 12 століття до н. е. і далі, що передбачало створення арамейської ідентичності та поширення арамейської мови, цих богів грози або почали ототожнювати з домінуючим богом грози Хададом, або були замінені переможним богом бурі арамейських завойовників. 1 Вступ На чолі арамейської пантеї1 Сирії та Анатолії в 1-му тис. до н.е. стояв бог грози Гадад.2 Оскільки в цих регіонах переважали сільськогосподарські культури, що залежали від дощу, йому належала вирішальна роль у забезпеченні дощем. Однак це не означає, що Хадад був однаковим у всій Сирії та Анатолії; скоріше можна виділити різні прояви Хададу під впливом різних культових традицій, міфології та місцевих рис. Окрім позиції Хадада як верховного бога пантеону, він також відігравав важливу роль у царській ідеології арамейських королівств, як це стає особливо очевидним у Сікані (Талль Фахарія), Сам'ал (Зінчірлі) і Дамаску. Гадад вважався батьком правлячого царя, який був його сином. Крім того, Хадад діяв як бог-воїн, який захищав королівство та царя протягом його життя. Після його смерті царя обожнювали і поклонялися разом з Гададом

Відносини Хадада до інших богів залишаються досить розпливчастими, хоча очевидно, що він завжди стояв на чолі пантеону. Слід нагадати, що не існувало центральної арамейської держави, яка об'єднувала б усю Сирію та Анатолію, а скоріше було кілька невеликих королівств з їхніми культовими центрами переважно в столицях, але іноді й в інших містах королівства. Отже, не існувало імперського арамейського пантеону, подібного до пантеону Хеттського царства пізньої бронзової доби Анатолії або Ассирії та Вавилонії в Месопотамії протягом 1-го тис. до нашої ери. Отже, ми повинні рахуватися з різноманіттям місцевих культів бога грози Хадада в арамейській Сирії та Анатолії.

Для того, щоб вивчити багато облич Хадада в арамейській Сирії, у цьому внеску буде розглянуто три тематичні дослідження проявів Гадада, засвідчені в різних арамейських культових місцях Сирії та Анатолії: Сікані в королівстві Гузана (північно-східна Сирія), Сам'ал у царство Ядія (північно-західна Сирія), а Дамаск — у царстві Арам (південна Сирія). Що стосується письмових джерел про Хадад, то перехід від глиняної таблички до папірусу в 1-му тис. до н.е. означає, що жодних міфічних чи епічних традицій на пантеї в арамейській Сирії та Анатолії не збереглося.4 Натомість письмові свідчення про Хадад обмежуються деякими написами на камені та слоновій кістці. Ці мізерні свідчення не можуть бути доповнені традиціями Баала про Угаріт пізньої бронзової доби5, оскільки вони не відображають міфології арамейців у Сирії та Анатолії. Іконографічні джерела поклоніння богу грози в арамейській Сирії та Анатолії варто лише побіжно згадати тут.

[Kali]

Текстовою основою для поклоніння богу Хададу в Сікані, королівській резиденції в королівстві Гузана, є ассирійсько-арамейський двомовний напис (KAI 309), знайдений у 1979 році на вершині Талл Фахарія, стародавнього Сікані. Хоча ассирійська частина слугувала джерелом для перекладу арамейською мовою, арамейську частину все ж слід розглядати як окремий текст.7 У першій частині арамейської версії йдеться про бога Хадада (KAI 309). , 1–12a):
1) Статуя Hadda-yithʿī, яку він поставив перед Hadadsikāni,
2) регулятор вод неба і землі, який приносить достаток, який дає пасовиська
3) і водопій для всіх земель , який приносить жертви та ливні напої
4) усім богам, своїм братам, регулятор усіх річок, який збагачує
5) усі землі, милосердний бог, якому добре молитися, який живе
6) у Сікані, великий бог , його володар, Hadda-yithʿī,, цар Ґузани, син
7) Шешнурі, царя Ґузани, за життя його духу та за тривалість його днів,
8) і за довголіття його років, і за благополуччя його дому, і благополуччя його нащадків, і благополуччя
9) його народу, і для того, щоб усунути від нього хворобу, і щоб зробити його молитву почутою, і для
10) прийняття слів його уст, які він спорудив і дав (це) йому. І хто пізніше
11) перевезе (цю статую), нехай він поставить її заново, і нехай він поставить на ній моє ім’я. І хто видалить моє ім’я з нього
12а) і помістить своє власне ім’я, нехай буде проти нього Хадад, сильний.

З цієї першої частини напису Tall Faḫarīya можна витягнути декілька думок про місцеве проявлення бога Хадада в Сікані. Хадад характеризується як «регулятор вод неба і землі» (л. 1). На цей епітет явно вплинуло ассирійське походження, оскільки цей епітет ніколи не використовується в інших арамейських засвідченнях Хадада в Сирії. Його використання в написі Tall Faḫarīya зрозуміло, оскільки річки (передусім Євфрат, Хабур і Тигр) і водні канали зрошували ґрунт у Месопотамії. Титули Хадада як «регулятора всіх річок» (л. 4), а також як «володаря Ḫabūr» (л. 16), тобто володаря річки в безпосередній близькості від Сікані, узгоджуються з цим. Ім’я бога грози «Хададсікані» є прикладом географічної назви, доданої до назви божества, щоб відрізнити Хадад від Сікані від інших проявів Хадада, яким поклонялися арамеї. Крім того, це географічне прізвище є натяком на культовий центр бога в Сікані. Центральна позиція регулятора вод небес і землі дозволяє Хададу забезпечувати достаток, пасовиська,


і водопої для всіх земель (л. 2–3), і для збагачення всіх земель (л. 4–5). Хадада вшановують як бога, який дає життя землі, рослинності, тваринам і людству. Крім того, як голова пантеону, Гадад «приносить жертви та виливає всім богам, своїм братам» (l 3–4). Хадад також відповідає за благополуччя членів пантеону. За цим стоїть культ храму Хадада, в якому іншим богам Сікані поклонялися як theoi sunnaoi, а Хадад був верховним. Тим не менш, інші боги характеризуються як брати Хадада, що вказує на їх високий ранг. Імена не вказуються; Брати Хадада залишаються анонімними божественними істотами. Інший важливий епітет Хадада - «милосердний бог, якому добре молитися» (л. 5). На цьому етапі в центрі уваги напису – стосунки між Гададом і людьми, і перш за все з царем. Для того, щоб поклонятися Хададу, богу потрібна обитель на землі, як вказує речення «який живе в Сікані» (л. 6; пор. л. 15–16) або більш скорочений епітет «Хададсікані» (л. 1). Цей епітет стосується храму бога в Сікані, який все ще не знайдений археологами на Талл Фахарія.9 Особа, чия молитва до Хадада мається на увазі, це, звичайно, цар. Перш за все, слід розглянути ім’я царя, Хадда-йітсі, оскільки це теофорне ім’я «Хадад — мій порятунок» демонструє близькі стосунки між головою пантеону Сікані та королем. Відкритим є питання про те, чи ім’я короля, Хаддаїті, є тронним іменем, яке йому дали, коли він став наслідним принцом або під час ритуалу вступу на престол, чи ні. Практика присвоєння тронних імен наслідним принцам відома як у неоассирійських10, так і в арамейських дворах 1-го тис. До н. е. 11 Незважаючи на це, Гадад є «володарем» царя (л. 6; пор. л. 17), і царі моляться «за життя його духу, і за тривалість його днів, і за довговічність його років, і для благополуччя його дому, і для благополуччя його нащадків, і для благополуччя його народу, і для того, щоб усунути від нього хворобу, і щоб його молитва була почута, і щоб прийняти слова його уст» (л. 6–10). Це демонструє, що король Хаддаїті, який спорудив статую для Хадада, очікує багато чого від божественного володаря регіону Ḫabūr. Статуя є сполучною ланкою між божественним і людським контактом, і саме тому статую не можна видалити або стерти з неї ім’я Хадда-їті (l. 10–12a). Інакше Хадад, якого називають «сильним», буде «супротивником», «прокурором» або «обвинувачем» злочинця, який, звичайно, є ворожим царем. У цьому уривку юридичний terminus technicus, qbl, присвоюється Хададу12, термін, також відомий з епітетів месопотамського бога бурі Адада.13 Друга частина напису стверджує (KAI 309, 12b–23):


12b) статуя Хадда-їті,
13) цар Гузани, Сікані та Азрану. Для стійкості його трону,
14) щоб життя його було довгим, щоб говорити його уста до богів і до людей
15) приємно, що він зробив цю статую, кращу за стару, яку він зробив. Перед Хададом
16) живе в Сікані, володар Ḫabūr, він спорудив свою статую. Хто зніме мій
назва від судин
17) з дому Гадада, мого пана: Мій пан Гадад не прийме свого хліба та своєї води від
18) його рука. не візьме з його рук хліб і воду. І
може він
19) сіє, та нехай не збирає. А тисячу ячменю (міри) нехай посіяє півтори
нехай він відміряє від нього.
20) І нехай сто овець годує ягня, але нехай воно не насититься. І хай сто корів соси
21) теля, але нехай воно не буде сито. І нехай сто жінок годує дитину, але нехай
не бути задоволеним.
22) І нехай сто жінок печуть хліб у печі, але нехай не наповнюють його. І від а
вигрібна яма, нехай його люди збирають ячмінь, нехай вони його їдять.
23) І чума, жезл Нерґала, не буде знищена з його землі


Друга частина напису продовжується метою спорудження статуї бога Хадада. Цар Хадда-їті наголошує, що статуя була заповідана ним (l. 12b–13), і як причину цього вотивного акту він зазначає, «щоб життя його було довгим, за слова його уст до богів і до людей приємно» (л. 13–15). Те, що ім’я царя вигравірувано на посуді храму Гадада (л. 16–17), означає, що його ім’я завжди згадується, коли ці святі посудини використовуються в культі. Отже, ім’я царя тісно пов’язане з культом Хадада. Якщо ворожий король видалить ім’я короля з культових посудин, бог бурі спричинить кінець його династії та спричинить серйозні проблеми для свого населення. Ці прокляття марності добре відомі на Стародавньому Близькому Сході; у випадку з написом Tall Faḫarīya реалізація прокляття приписується Хададсікані, захиснику короля.14 Таким чином встановлюється явне протиріччя: з одного боку, бог бурі Гадад є богом, який приносить добро -буття і родючість для богів і людей; з іншого, він може відмовити у всьому цьому супротивникам свого протеже, царя Хадда-їті. Єдині божественні імена, які зустрічаються окрім Хадада, це іменабога Нерґала.5 Цар Хадда-йіті каже про Хадада , що він не прийме хліба та його води з рук короля, який видаляє ім’я Хадда-їті з посудини храму Хадад. Оскільки вода та хліб є основними елементами похоронних жертв, ця частина напису стосується культу мертвих царів. Не приймаючи їхніх пожертвувань, культ династичних предків скасовується, і вони не можуть діяти від імені живих нащадків.16 Бог Нергал також має відтінок потойбічного світу

Загалом, існує явний контраст між Хададом із його позитивними конотаціями рятівника, дарувальника життя, гаранта стабільності та добробуту та милосердного царського особистого бога, який слухає молитви король, який поклоняється йому, з одного боку,а з їх негативним відтінком підземного світу та чуми, з іншого. Хадад символізує життя, тоді як Нергал приносять смерть.

[Kali]

2.2 Samʾal

Тут бог Хадад вперше згадується в королівських написах за часів правління короля Панамува I (бл. 790–750 рр. до н. е.). У більш ранньому написі з Ордек-Бурну (9 ст. до н. е.)19 і в написі короля Куламува (бл. 840–810 рр. до н. е.) Хадад не згадується (KAI 24).20 Однак це не вказує на відсутність Хадада в Пантеон Самала на ранніх стадіях, оскільки напис з Ордека Бурну походить з некрополя та згадує лише двох династичних богів. У свою чергу, напис короля Куламува зосереджений на королівських досягненнях, лише згадуючи місцевих і династичних богів. Якщо ми включимо лувійські написи з околиць Самала, то ми дійдемо до напису з Панкарлі Хоюка (10 століття до н. е.), де згадується штормовий бог Тархунзас як божество-покровитель лувійської династії. Цю династію незабаром змінила династія арамейських царів Ядії.21 Цей факт чітко демонструє безперервність поклоніння богу бурі в Ядії від лувійського до арамейського періоду.22 Головний напис, у якому згадується роль Хадада, є Меморіальний напис короля Панамува I. Цей напис (KAI 214) вирізано на монументальній статуї бога Хадада, знайденій у Герсіні, королівському некрополі, розташованому бл. 8 км на північ від столиці Самал. У тексті про Гадад говориться наступне (KAI 214, 1–9):

1) Я Панамува, син Карлі, король Ядії. Я поставив цю статую для Хадада у себе
некрополь.
2) Боги Хадад, Ель, Решеп, Раккаб-ʾель і Шамаш стояли зі мною, і в мої руки потрапили Хадад і Ел
3) Раккаб-ʾель, Шамаш і Решеп дають скіпетр влади. Тож за що я взявся
4) моєю рукою [. . .] і все, що я просив у богів, вони дали мені. І оживили пустку
5) [. . . .] земля ячменю [. . .]
6) [. . .] земля пшениці і земля часнику
7) і плодова земля. [. . .] Вони обробляли землю і виноградник.
8) Там жили [. . .].
9) І справді, за моїх днів Ядія їв і пив

У цих рядках перелічено п’ять найвпливовіших божеств пантеону в Самалі.
Вищу посаду завжди займає Хадад,

Завдання цих п'яти божеств тісно пов'язані з королівською владою; вклавши скіпетр у руку короля, він узаконюється. Це нагадує відомий лист алепської традиції першої чверті II тис. до н. е. описує церемонію встановлення, під час якої королю вручають зброю, за допомогою якої бог бурі боровся з морем.25 Крім того, хороше королівське управління гарантує добробут усієї країни. Потім напис продовжує турботу царя про своє загробне життя та безперервність його династії (KAI 214, 13–18):

13) Хадад справді дав [. . .] він вибрав мене будувати. І через моє панування
14) Хадад справді дав [. . .] будувати. Тож я справді побудував і [звів] цю статую Хадада та некрополь Панамува, сина Карлі, царя
15) Ядії, поруч зі статуєю (в) кімнаті]. Будь-хто з моїх синів повинен схопити [скіпет] і сісти на мій трон, утримувати владу та жертвувати
16) цьому Хададу [. . .]
17) нехай він скаже: «[Нехай] дух Панамува [їсть] з тобою, і нехай дух Панамува [п’є] з тобою». Нехай він продовжує пам'ятати дух Панамува с
18) [Хадад.


Згідно з цим уривком, бог Хадад відіграє дві важливі ролі щодо загробного життя царя та безперервності династії. Померлого царя обожествили
після його смерті, отримавши право отримувати приношення разом з Хададом. Той, хто з синів померлого короля захопив скіпетр, був зобов’язаний піднести жертви перед духом свого батька, Гадада та кількох інших високопоставлених богів Самала в королівському некрополі Герчіна, щоб милосердя Гадада зійшло на наступника трону Самала. . Якщо він відмовиться від цих приношень, то Гадад завдасть йому та його родині шкоди.26 Кілька висновків, що пояснюють місцевий прояв Хадада в Самалі, можна зробити з напису на статуї: Хадад був найбільшим богом у пантеоні (KAI 214, 1 –2, 11, 18; пор. також KAI 215, 22) і бог царства (KAI 214, 8–9; пор. 215, 2). Хадад наказав цареві побудувати некрополь для померлих членів династії (KAI 214, 1, 13–14). Царський спадкоємець був зобов’язаний відзначати царський культ мертвих перед статуєю Гадада (KAI 214, 15–18, 21–22). Якщо цим культом знехтувати, то Гадад суворо покарав би царського спадкоємця (KAI 214, 20–24). Ці уявлення про позицію та роль Хадада в релігії та політиці королівства Ядія були поглиблені відкриттям напису на стелі Катумува, знайденій у 2008 році в нижньому місті Самал.27 У своїй першій частині напис на Самальській мові каже:

1) Я Катумува, слуга Панамува, який замовив собі (цю) стелу під час
2) моє життя. Я поклав його в свою похоронну кімнату й освятив
3) ця кімната: Бик для Хадада Карпаталлі, баран для Нікару
4) був, баран для Шамаша, баран для Хадада з виноградників,

Найцікавішою особливістю цього напису є згадка двох проявів бога Хадада, невідомих до моменту виявлення стели: Хадад Карпаталлі (л. 3) і Хадад виноградників (л. 4), що викликало жваве обговорення. Що стосується Хадада Карпаталлі, залишається незрозумілим, чи цей лувійський епітет qrptl відноситься до наразі незасвідченого топоніма («Хадад з Карпаталлі»)28, чи він означає «супутник». 29 Лувійське походження Хадада Карпаталлі також підкреслюється богами Нікарувасом30 і Кубабою (л. 3 і 5).31 Дуже ймовірно, що Хадад Карпаталлі поклонялися в сусідньому храмі на захід від похоронної каплиці Катумуви, яка була зведена як додаткова будівля до святилища Хадад
5) баран для Кубаби, а баран для мого духу в цій стелі.

Хадад виноградників набагато легше зрозуміти; наразі незасвідчена арамейська форма hdd krmn є калькою лувійського tuwarsis Tarḫunzas («Таркунзас виноградника»).33 Цей прояв Хадада пояснюється не лише кількома ранніми та сучасними хетськими та лувійськими текстами, а й іконографічними зображеннями анатолійської бурі. -боги, що тримають у руках виноград.34 І тексти, і іконографія зображують Тархунзу як бога родючості. Те, що Катумува згадує два прояви Хадада, Хадада Карпаталлі та Хадада з виноградників, не просто демонструє його особисту побожність; скоріше це слід розуміти в королівському контексті стели Катумува. Катумува був високопоставленим чиновником або васалом у королівстві Ядія під час правління короля Панамува II (бл. 743–733 рр. до н. е.), а Хадад був верховним богом як королівства, так і династії. Отже, пієтет до Хадада, який демонструє Катумува, демонструє його вірність королю, а також наслідує царський культ мертвих